Допомагає відновленню функцій:

• Печінки
• Кишечнику
• Жовчного міхура

Насичує організм іонами магнію (Mg++); БІШОФІТ* показаний до застосування при захворюваннях шлунку, печінки, володіє жовчогінною дією, нормалізує роботу кишечнику, сприяє виведенню шлаків, токсинів, зменшенню ваги, збагачує організм мінералами, мікро і макро елементами. Доцільне та ефективне застосування БІШОФІТУ на амбулаторному та санаторно-курортному етапі лікування, в процесі фізичної та відновної реабілітації, під час тренувальних навантажень спортсменів, в програмі комплексного оздоровлення, очищення та омолодження організму». У світі відомо всього три промислових родовища бішофіту, одне з яких знаходиться в Україні під Полтавою, Затуринське родовище.

«Бішофітотерапія — порівняно молодий метод лікування, який отримав широке розповсюдження в останні два десятиріччя, але в Радянському Союзі цей метод вже був відомий та застосовувався в лікувальній практиці з середини 80-х років минулого століття при захворюваннях опорно-рухового апарату.

Спочатку це був Волгоградський бішофіт, але потім в кінці дев’яностих років минулого століття почалося бурхливе вивчення українського бішофіту (полтавський бішофіт). Бішофіт Затуринського родовища є продуктом кристалізації солей древнього моря, залягає на глибині 2,5 км. За складом бішофіт Полтавського родовища — полімінеральний комплекс з хлориду та сульфату магнію, містить калій, йод, кальцій, бром, цинк, марганець, залізо, мідь, селен, та інші елементи. Ефективність бішофіту обумовлено, насамперед, високим вмістом магнію (до 99 г/дм3), а також біологічною взаємодією усіх його мінералів і компонентів.

Різнобічні експериментальні та клінічні дослідження розчину природного мінералу бішофіту із свердловини № 1 Затуринського родовища Полтавської області у розведенні 5 та 15 г/дм3 встановили його біологічно і біохімічно обумовлену дію на перебіг багатьох захворювань, його різноспрямований профілактичний і лікувальний ефекти. В експериментальних дослідженнях встановлено гіполіпідемічну дію розчину бішофтіу, його спроможність відновлювати ліпідний спектр крові, можливість запобігання розвитку порушень вуглеводного обміну шляхом забезпечення адекватної відповіді тканин на інсулін. В свою чергу, порушення ліпідного та вуглеводного обміну укладають у собі ризик розвитку та прогресування неалкогольної жирової хвороби печінки та є його найвагомішими ланками патогенезу.

Внутрішній питний прийом бішофіту:

При внутрішньому вживанні розчину бішофіту у клінічних дослідженнях доведено ефективність при захворюваннях гастродуоденальної системи, біліарного тракту, сечостатевої і серцево-судинної системи.

Показаннями до внутрішнього застосування розчину бішофіту із свердловини № 1 Затуринського родовища Полтавської області:

• Хронічний атрофічний гастрит зі зниженою та збереженою кислотоутворюючою функцією шлунка у стадії нестійкої та стійкої ремісії;
• Хронічний неатрофічний гастрит зі збереженою та зниженою кислотоутворюючою функцією шлунка у стадії, загасаючого загострення, нестійкої та стійкої ремісії;
• Хронічні захворювання жовчного міхура у стадії нестійкої та стійкої ремісії;
• Синдром подразненого кишечнику з наявністю закрепів;
• Жирова дегенерація печінки;
• Сечокислий діатез у стадії загасаючого загострення, нестійкої та стійкої ремісії;

Передумовою для вживання бішофіту при лікуванні хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки слугує наявність експериментальних даних про протизапальну і гіполіпідемічну дії бішофіту, його здатності запобігати розвитку порушень вуглеводного обміну, а саме алоксанового діабету, відновлювати біоенергетику клітини, наприклад, мітохондриальне дихання, синтез АТФ тощо.

Водний розчин бішофіту при внутрішньому курсовому вживанні може чинити плейотропний вплив на організм хворого стеатозом або стеатогепатітом, виступаючи в ролі інсулінсенситайзера, паралельно надаючи гепатопротекторну, гиполіпідемічну, системну протизапальну дію, відновлюючи функцію ендотелію, що є патогенетично обгрунтованим при лікуванні неалкогольної жирової хвороби печінки.

Лікарняний електрофорез та його особлива методика - внутрішньотканинний електрофорез

Лікарняний електрофорез є складним електрофармакотерапевтичним методом, при якому на організм пацієнта поєднано впливають: лікарський препарат та фізичний чинник (електричний струм). Вплив електричного струму та речовин, що вводяться за його допомогою, несе складний характер та розвивається декількома шляхами — рефлекторним, гуморальним та місцевим. Найчастіше використовується постійний (гальванійчний) струм.

При цьому відбуваються зміни вмісту та активності йонів у шкірі та підлеглих тканинах, посилення реґіонарного крово- та лімфообігу, мікроциркуляції, активація окисних процесів тощо. Завдяки цьому відбувається посилене надходження ліків у органи та тканини ділянки впливу. Надходження ліків зі шкіри у внутрішні органи відбувається повільно, протягом декількох годин та наростає від процедури до процедури. Метод внутрішньотканинного електрофорезу ґрунтується на використанні постійного струму для посилення виведення циркулюючих в крові ліків в патологічний осередок або потрібний орган.

Суть методу полягає в тому, що лікарська речовина в потрібних дозах вводиться в організм одним із звичайних фармакотерапевтичних способів (в даному випадку, пероральне), а потім здійснюють вплив гальванічним струмом на задану область тіла людини, де хочуть посилити дію ліків. Перевагою такої технології є виключення втрати лікарських речовин, притаманне традиційним методикам лікарського електрофорезу.

Таким чином, з метою підвищення ефективності лікування хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки було обґрунтовано застосування різних видів бішофітотерапії (внутрішній питний прийом, електрофорез бішофіту та внутрішньотканинний електрофорез бішофіту на ділянку печінки).

Диференційований підхід до застосування методів бішофітотерапії у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки

Використання диференційного застосування, запропонованих методів бішофітотерапії, в практиці лікування хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки дозволяє підвищити ефективність терапії, відновити функціональний стан органів гепатотобіліарної системи, нормалізувати метаболічні розлади, покращити якість життя, зберегти здоров’я».

Використовується в санаторно-реабілітаційних закладах, спорті і домашніх умовах.

Термін придатності у заводській упаковці – необмежений. Бальнеологічний засіб. Не є лікарським засобом.

Перед застосуванням проконсультуйтесь з фахівцем. Не містить ГМО, барвників, хімічних домішок.

Оскільки препарат містить тільки натуральні компоненти можливе випадіння осаду, що жодним чином не впливає на якість та ефективність препарату. Перед використанням ретельно збовтати.

Зберігати в заводській упаковці в темному, захищеному від вологи та дітей місці.

*Медичний (бальнеологічний) висновок № 403 від 09 липня 2013 р. УНДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України.

*Медичний (бальнеологічний) висновок № 424 від 15 квітня 2014 р. УНДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України.

**Диференційоване ЗАСТОСУВАННЯ БІШОФІТУ ПОЛТАВСЬКОГО РОДОВИЩА У відновлювальнОМУ лікуваннІ ХВОРИХ НА неалкогольну жирову хворобу печінки (методичні рекомендації) (90.15/226.15) «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України» Укладачі: Драгомирецька Н.В., д.мед.н., проф., Заболотна І.Б., к.мед.н. Іжа Г.М., к.мед.н., Калініченко М.В., к.мед.н.

Рецензенти: Головний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Фізіотерапія. Медична реабілітація», чл.-кор. НАМН України, д.мед.н., професор В.І. Козявкін д.мед.н., професор, ЗДНТ України О.Я. Бабак

Компанія виробник: ТОВ «Т.В.К. Груп», ТМ «Лабораторія Доктора Пирогова»

Внутрішній питний прийом водного розчину бішофиту: розчинити 2,5-5,0 мл (1-2 ампули) у 200 мл. питної або дистильованої води та випити за 40—60 хв до їжі, 3 рази на день, протягом 21-24 днів.

Електрофорез водного розчину бішофиту на ділянку печінки: розчинити вміст 2,5-5,0 мл (1-2 ампули) у дистильованій воді. Співвідношення: 1:2. Положення хворого - лежачи. Електроди розташовують на ділянку печінки попереково. Сила струму -10-15 мА, полярність - біполярно, тривалість процедури -10-20 хв, 10-12 процедур, через день.

Внутрішньотканинний електрофорез водного розчину бішофіту: Протягом 21—24 днів хворий внутрішньо приймає водний питний розчин бішофіту (розчинити 2,5-5,0 мл (1-2 ампули) у 200 мл. питної або дистильованої води), за 40—60 хв до їжі, 3 рази на день.

Через 60—90 хв після одного з прийомів бішофіту пацієнт отримує процедуру поперечної гальванізації ділянки печінки. Сила струму -10-15 мА, полярність — біполярно, тривалість процедури -10-20 хв, 10-12 процедур, через день.

Процедури доцільно проводити у ранкові часи. Гіпокалорийна дієта (з обмеженням жирів та рафінованих вуглеводів): збалансоване харчування, багато свіжих овочів та (більш обмежено) фруктів (5 порцій на день = 400 г/добу).

індивідуальна непереносимість бішофіту, загальні протипоказання для електропроцедур, діарейний синдром, доброякісні пухлини, гостра стадія захворювань, захворювання шкіри в ділянці дії процедур, порушення серцевого ритму, прогресуюча стенокардія, вторинні гіпертензії, явища декомпенсації за недостатності кровообігу.

При призначенні виду бішофітотерапії враховується стадія захворювання (стеатоз чи стеатогепатит), супутня патологія органів травлення (дисфункція жовчного міхура та сфінктера, хронічний некалькульозний холецистит, синдром подразненого кишечнику), ступінь метаболічних розладів (інсулінорезистентность).